Анна Дмитрієва, 9 клас, GoITeens School

Вчитель, що надихнув на написання есе – Музиченко Наталія Іванівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Допомога — це дуже важливо, особливо під час війни, коли потрібно, щоб уся українська спільнота об’єдналася, і всі трималися один за одного.

У цьому й проявляється наша доброта, чесність, вірність та віддача. Для мене ці якості є невід’ємною частиною підтримки та єдності українців.

Початок повномасштабної війни я зустріла в родичів за містом: вони прихистили нас і дали все необхідне нашій сім’ї.

1 березня нам вдалося виїхати, хоча до того військові не дозволяли залишати місто через бої біля Василькова. У нас було дві невдалі спроби, але з третьої ми вже змогли вибратися.

Ми їхали трьома машинами дуже повільно, бо дороги були перевантажені. Добиралися три доби, із зупинками на ночівлю. Спочатку — в місті Хмільник, де я вперше почула повітряну тривогу.

6 березня, у мій із братом день народження, ми приїхали до Ужгорода й поселилися трьома сім’ями в один будинок, який нам надали знайомі знайомих безкоштовно.

На шляху до Ужгорода ми їхали дорогою з гарними краєвидами, бачили неймовірної краси гори та схили. У західних регіонах України багато людей стояли на дорогах і роздавали їжу, воду та все необхідне для життя.

Дітям навіть роздавали солодощі, підіймаючи цим настрій. Також мені покращило настрій привітання рідних та друзів з моїм днем народження, незважаючи на втому та відчай.

В Ужгороді ми допомагали плести сітки, віддавали одяг для тих, хто цього потребував.

Також моя хрещена й досі там працює волонтером, допомагаючи всім, чим може. Ужгород дав нам прихисток на 3–4 місяці, і я дуже вдячна цьому місту.

Українці — це дуже сильна та незалежна нація, де всі допомагають, підтримують та захищають один одного.

І саме в єдності — наша незламність.