Історії, які ви нам довірили

1 2
меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

1 2
До всіх історій
Любов Іванченко

«І рада б забути про те, що трапилося, та не можу»

переглядів: 497

Ми вже два роки не можемо спати спокійно. Обстріли тут не припиняються. Я зараз дуже рідко ходжу повз місце, куди рік тому влучив снаряд. І рада б забути про те, що трапилося, та не можу. Мене трясе, коли я про це згадую.

Того дня в нас гостювали рідні, шестеро людей сиділи на кухні. Раптом згасло світло. Почався обстріл, ми не знали, чи виживемо після цього. Більше нічого не пам'ятаю. Пізніше я прокинулася, а племінниця лежала на мені. У нас почалася справжня істерика.

У будинку вилетіли всі вікна, знесло частину даху. Найбільше постраждав передпокій. Якби ми в ньому були, ніхто б не вижив.

Наше Новотроїцьке розташоване за кілька кілометрів від пункту пропуску, його часто закривають через бойові дії. Щодня ми боїмося за своє життя. У разі небезпеки разом з чоловіком Олександром ховаємося в кімнаті між спинкою дивана та стіною. З дивана і дощок будуємо бліндаж. Лягаємо на підлогу, коли сильно бомблять, і думаємо, що хоч так більш-менш зможемо врятуватися.

Я часто плачу, але ж мені не можна нервувати, я інвалід. Після інфаркту інвалідність дали й чоловікові. Якщо почнеться обстріл, він добігти до найближчого укриття просто не встигне.

Новоторецьке 2016 Текст Історії мирних
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій