Не передати словами, що тут діялося першого дня! Хто не був, не зрозуміє. Погріб у нас на вулиці, ми туди не лізли. Сусіди у підвалі ховалися, а ми з мамою сиділи у коморі. Вікна розбило уламками у 2015 році, але ми нікуди не зверталися, сусід вставив скло.

Зараз ми хоч спимо спокійно, але жити стало гірше. Усі люди стали погано жити. У нас у селищі все вдвічі-втричі дорожче, ніж у місті. Електрички у якийсь час не ходили, і нам погано було. Зараз ходять, до міста можна поїхати.

Мати отримувала гуманітарну допомогу від Ріната Ахметова. Велике йому спасибі, це дуже нас рятувало. Ще минулого року норвезький фонд допомагав [NRC].

Мрію про мир, щоб ми могли спокійно лягти і встати. І ще щоб робота була у селищі, щоб можна було жити.