Пащенко Валерія, 16 років, Комунальний заклад «Близнюківський ліцей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області»

Сільський цвинтар. Біля високого гранітного пам’ятника, що потопає у морі квітів, стоїть тендітна самотня жінка. Вона майже щодня ось уже шість років приходить сюди, щоб поговорити з сином, розказати новини, щоб… А він мовчить… Його погляд застиг у граніті. Вітер ворушить посивіле волосся жінки, немов намагається розбудити її від якогось сну, в якому вона перебуває відтоді, як поховала свого єдиного сина, свою надію й підтримку, свого Олежка.

Її думки лишень про нього, а губи постійно шепочуть: «Ти пробач мені, сину… Повернись хоч на мить!» ЇЇ очі не висихають від сліз. А сама думка про те, що вона більше не почує його голосу, його сміху – нестерпна!.. Єдиною відрадою в житті згорьованої матері є спогади та світлини.

Усміхнений і привітний, добрий та інтелігентний, розумний і талановитий, гарний педагог і справжній друг – таким пам’ятаємо ми нашого Героя – Олега Чепеленка (позивний Хакер), який 7 серпня 2015 року, виконуючи бойове завдання, загинув на Луганщині. Йому було 28 років. 28! Тільки жити й жити! Любити! Народжувати і виховувати дітей…

Але ця війна! Коли вона закінчиться?! Хто приніс на вівтар свободи найдорожче – життя?! Гинуть найкращі українці, цвіт нації.

Тоді 2014 року я ще не розуміла, що може статися така трагедія. Що то за війна, яку назвали АТО?! Відчуття страху, болю, небезпеки, відчаю прийшло з першою звісткою про смерть нашого земляка, майора авіації, який загинув 2 травня 2014 р. під час антитерористичної операції у Слов’янську. Не встигла наша громада оговтатися від першої сумної звістки, як знову проводжали в останню путь своїх Героїв.

Ніхто не очікував, що це не останні жертви страшної війни у наш час.

Пішли з життя справжні воїни і Патріоти. Не повернуться вони до рідних домівок, не обіймуть посивілу від чекання матір, не приголублять дружину й діточок. Не судилося…

Хочеться вірити, що справи батьків завершать їхні діти, брати і сестри, всі ми. Адже вони стали творцями нової, справді незалежної України, де кожен із нас хоче почуватися особистістю.

Тому тільки любов і добро, тільки підтримка і взаємоповага – це ті складові, з яких побудовано слово «МИР»!

Тож любімо рідну землю, захищаймо її від ворогів, як це роблять вони – сьогоднішні воїни. Слава Героям!