Донеччанин Віталiй втратив роботу з початком бойових дій на Донбасі. Тому довелося переглянути свої погляди на життя і виїхати на інший кінець світу. Але в Донецьку його чекає сім'я і друзі.

Чи пам'ятаю я перший день війни? Так. Я працював в компанії UMG, якраз перебував на робочому місці. Мені пощастило не бачити бойові дії, але єдине, що я пам'ятаю максимально наближене до цього – день, коли все почалося. Я пам'ятаю вертоліт, який пролітав над нашою компанією. Потім все різко змінилося. Новини з'явилися з приводу аеропорту. Ми вийшли на вулицю поговорити і тут почалися якісь дії в офісі СБУ.

Наші дівчата, жінки тоді злякалися і почали тікати в будівлі, які знаходилися поруч. Було чути постріли, але ми, чоловіки, не розгубилися, постаралися захистити і заспокоїти їх. Це єдине, що мені запам'яталося.

Потім місто швидко спорожніло. Як дончанин, я звик бачити своє місто живим, активним, і мені було сумно бачити зміни на гірше.

Я втратив роботу, тому був змушений переїхати. Втрата роботи - важлива частина мого життя. Через кілька місяців я почав замислюватися, що мені потрібно щось робити. Я вже не міг бути без роботи, без спілкування з друзями, які частково роз'їхалися. Потрібно було підтримувати сім'ю, щось придумати, кардинально змінювати своє життя.

Я думаю, якби не ці події, я б продовжував жити і працювати в Донецьку і так далеко не поїхав би. А тут довелося переїхати спочатку в одне місце, потім в інше. Спочатку було важко змінити своє життя так сильно і без допомоги почати з нуля.

Я переїхав до Росії, тому що звідти у мене був рейс літака. Квиток був завчасно куплений в Грецію через Росію. У мене була запланована подорож, і якийсь час я подорожував Європою. Через деякий час повернувся, жив у Росії. Пізніше молодіжна організація AIESEC допомогла потрапити в Китай, чому я був дуже радий і вдячний їм за це.

Хотілося б повернутися додому, коли війна закінчиться. Я в принципі завжди повертався додому протягом усього цього часу, коли була така можливість, хоча б раз на рік. У мене там родина, рідні та близькі, друзі. Я, звичайно, не буду забувати Донецьк.

Думаю, війна вплинула на всіх нас. Ті, хто з Донецька, були зачеплені цими подіями. Ми навчилися більше цінувати мир і усвідомили, що ніхто не застрахований від подібного. Ми ніколи не могли подумати, що таке може бути у нас.