Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Олександр Андрійович Великий

"Хотілося б не чути звуків сирен, а лише - щебетання пташок"

переглядів: 168

Великий Олександр Андрійович, 14 років, учень гімназії №102, м. Кривий Ріг

Вчитель, що надихнув на написання - Ященко Марія Сергіївна

Конкурс есе "Війна в долі моєї родини"

Війна... Усвідомлюючи, що це дійсно трапилося, що це не страшний сон та не вигадки,а дійсність, я починаю згадувати свій ранок 24 лютого. Я побачив дуже стурбованих батьків,як тільки прокинувся. На моє питання:"Що трапилося?",- батько намагався мене заспокоїти та пригорнув до себе."Почалась війна"- почув я від татка. Ще довго в моїй пам'яті будуть лунати ці слова. Здається, саме в той момент я й усвідомив, що моє безтурботне дитинство закінчилося. Цей день залишиться в моїй пам'яті назавжди. Пам'ятаю, як мама зі сльозами на очах почала збирати речі та готувати мене до невідомої подорожі."Ми їдемо туди, де буде безпечно",- казала мама, а в самої на очах були сльози і нестерпний біль, який вона так хотіла приховати. "А батько? Я його не залишу!"- відповів я. Але мій тато сказав, що йому буде легше захищати свою країну,знаючи, що його родина знаходиться у безпеці. Так мій тато пішов на війну. Він пішов захищати мій народ, мою Україну, мої мрії, моє майбутнє.

Ми з мамою опинилися в іншій країні, де нас гостинно зустріли та надали безпеку. Я почав відвідувати нову школу та вчити нову, незнайому для мене мову.

Я зрозумів, що моє життя триває, але тут, в іншій країні. І не було жодного дня,коли б я не згадував свою родину та друзів, свою рідну школу та вчителів, свою рідну мову та країну.

Найбільше мене вразили наші люди,які повстали на захист моєї країни.

Це сильний народ, справжні чоловіки та жінки,які не жаліють свого життя, рятуючи мою країну від ворога. Я бажаю, щоб вони повернулися додому, до своїх родин живими. Я дуже бажаю миру своїй країні. Для мене мир - це те, про що ніколи не замислюються діти. Він просто існував, як так і треба... Але коли його не стало, ми усвідомили, яка це цінність: просто гуляти по вулиці з батьками та друзями, не ховатися в укриттях, а ходити до школи, не чути звуків сирен, а чути тільки щебетання пташок.

Бажаю миру тобі, моя країна. Я знаю, що ти все подолаєш. Ти - сильна!!! Нас захищають та боронять неймовірні люди , справжні воїни, мужні та сильні, незламні та нескорені.

Все буде Україна!!!

Ми обов'язково переможемо!!!

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Кривий Ріг 2022 Текст Історії мирних діти переїзд безпека та життєзабезпечення освіта житло діти перший день війни розлука з близькими 2022 Біженці Конкурс есе 2022
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій