«Український народ ненавидить війну, він не обирав цей шлях, але він змушений йти ним заради свого життя і майбутнього»

Хлусов Артем Юрійович, 14 років, Криворізька гімназія № 65 КМР, 9-А клас

Вчитель, що надихнув на написання єсе: Москаленко Тетяна Михайлівна

Конкурс єсе на тему "Війна в долі моєї родини"

Війна – це серія катастроф, які ведуть до перемоги.

Жорж Клемансо

Я ненавиджу війну. Я ненавиджу почуття розпачу, загубленості й безпомічності. Я ніколи не замислювався над тим, наскільки важливий мир. Бо він як повітря: коли воно є - ти просто вільно дихаєш. Перший етап війни в 2014 я не пам'ятаю, бо був ще зовсім малим і не усвідомлював.

Другий етап закарбувався в моїй пам’яті на все життя. Ранок, стурбована мати, що будить зі словами: «Росія напала на нас».

Цей напад був підступний, цинічний та несподіваний.

Ворог сподівався зламати нашу волю, хотів, щоб ми здалися без опору. Натомість, українці вирішили інакше, вони обрали свій шлях. Шлях незламного опору.

Що таке свій шлях? Свій шлях може формуватися по різному: хтось пливе за течією, а хтось сам обирає свою долю. І повсякчас життєві шляхи перетинаються в просторі і часі, інколи це - на благо, а інколи - навпаки.

Більше тридцяти років тому Україна обрала свій шлях незалежності, що дуже не сподобалось Росії.

Щоденні обстріли, вбивства мирних людей та захисників на фронті - наслідок того, що ми не згодні бути під владою скажених російських «царьків». Наша країна пишалась протягом багатьох десятиліть, що після розвалу Радянського Союзу отримала свою незалежність без жодної краплі крові, без жодного пострілу. Насправді це все виявилось ілюзією. Реальної свободи не було. І здобувати незалежність потрібно через справжню війну, через потрощені міста, зламані долі багатьох українців.

Чи варта воля того? Який зробити вибір на цьому перехресті: опустити руки, скорившись волі загарбників, чи пручатись до останнього подиху? Це питання історія ставила людству вже не раз, і відповідь на нього була завжди одна. На згадку спадає вираз, який приписують Вінстону Черчілю:

«Якщо країна, обираючи між ганьбою та війною, обирає ганьбу, вона отримає і війну, і ганьбу».

Казав він це, чи ні, ця думка здається мені слушною.

Насправді, у нас немає жодного вибору, окрім як захищати свою свободу та свободу волі, захищати культуру, традиції, мову, родичів та друзів. Український народ ненавидить війну, він не обирав цей шлях, але він змушений йти ним заради свого життя і майбутнього, і гідно пройде його до кінця - до своєї перемоги.