«Хотілося б не згадувати, коли в 2018 році розбили все селище»

Я на пенсії, інвалід другої групи. На початку військових дій ми бігали в підвал, але потім перестали. Пам'ятаю, як в п'ятиповерхівці, де я живу, всі квартири були без стекол. Недалеко горіли приватні будинки. Воду прорвало, горів газовий факел, бо перебило трубу. Люди бігали, діти плакали.

Хотілося б не згадувати, коли в 2018 році розбили все селище, поліклініку, школу, садок. Багато людей постраждали.

Я живу на території, підконтрольній Україні, але до лінії розмежування всього двісті метрів. У Донецьк не поїдеш, туди дорогу закрили, всі рідні проживають на тій стороні.

Все відбилося на здоров'ї. Кожні півроку мені потрібно лежати в лікарні і лікувати нерви. Мені ампутували ногу.

Отримували гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Нам давали продукти, і вони нас дуже виручали.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/