Я хворію майже все життя. Вісім операцій переніс, маю інвалідність. Тут, в Охтирці, було всього багато. У мене все позначилося на здоров'ї. Погано бачу, ще й хвороба Паркінсона, і чую погано.

Ми з жінкою ненадовго виїжджали в село Чернеччину. Не оформлялися як переселенці. Побули десять днів, і назад повернулися. 

Приїхали додому, а там - холодина, бо газ потушило вибуховою хвилею. Я три дні прогрівав хату. Гілок назбирав та ледве нагрів її. Хоч трохи потеплішало.

Дров немає, газ дорогий, усе подорожчало. Дрова раніше хоч у лісгоспі виписував на свою пенсію, а зараз усе дороге, я нічого не куплю. В адміністрацію звернувся – відмовили. Спитали, чи є в мене газ. Є. І пічне опалення в мене є. Якби були дрова, то палив би. Холодно.

У лікарню пішов, хотів пройти невропатолога, бо мене смикає всього. Досі не можу до неї потрапити, бо вони то працюють, то ні. 

 Дай Боже, якби війна скоріше закінчилася! Я б радий був.