Порохня Дар’я, 10 клас, Комунальний заклад загальної середньої освіти "Кушугумська гімназія "Інтелект" Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області

Вчитель, що надихнув на написання есе — Бабкина Олена Анатоліївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Я завжди прокидаюся рано. Мені подобається поніжитися у ліжку, подумати над тим, що маю зробити, і просто насолодитися тишею.

Так було і двадцять другого лютого дві тисячі двадцять четвертого року. Тільки тоді у ранкову тишу увірвався незрозумілий жахливий гуркіт, а потім дізналися, що почалася війна.

Декілька ночей підряд ми зовсім не спали: важка техніка рухалася назустріч ворогу повз наш будинок. А ще пам’ятаю, як заклеювали скотчем вікна і сиділи ввечері у повній темряві.

Перші місяці ми з мамою та сестричкою, зачувши сигнал повітряної тривоги, відразу бігли до підвалу. Було страшно, вогко й холодно, хоч неня вкривала нас теплими ковдрами.

А зараз, коли «виє» сирена, йду, спілкуюся, купую хліб, веду сестричку на заняття в навчальний центр, виконую домашні завдання.

Розумію, що це неправильно, але, як це не жахливо, страх притупився.

Щодня чую, як моя бабуся, ніби мантру, повторює вголос найбажаніше для нас усіх: «Все буде добре. Ми виживемо! Мої діти, онуки будуть щасливими! І я, слухаючи її, вірю в те, що так і буде.

А нещодавно Софійка, моя молодша сестричка, запитала мене:
— А чи може мені Святий Миколай не один, а два подарунки принести?

— Та ні, — кажу, — діток багато по світу, а він один. А що ж ти хочеш?

Вона ще маленька, п’ять рочків, але кмітлива:
— Хочу дуже, щоб війна закінчилася, і хочу, щоб не гинули люди.

Бабуся те все теж чула. Обійняла малу, розцілувала і пообіцяла, що він обов’язково виконає її обидва бажання, бо ми нічим і ні перед ким не завинили, щоб так потерпати від ворога.

Я хоч доросла, та подумки теж звертаюся до Святого:
«Збережи нас і наші оселі. Дай сили нашим воїнам вистояти та перемогти. Очисти нашу землю від нечисті. Поверни батьків, братів, синів у рідні домівки. Благаю!»

Найбільше мрію жити у вільній Україні, на своїй землі, навчатися і працювати тут, а не за кордоном.

У моїх планах — створити квіткову ферму. Хочу виводити нові сорти тюльпанів, троянд, жоржин та інших квітів; відродити наше село, щоб жити у спокої і мирі на цій благословенній Богом землі.

Переконана, що так тому і бути!