Варфоломєєв Костянтин

учень 9 класу Кривушівській гімназії  Піщанської сільської ради Полтавської області

Есе на тему: «Моя Україна майбутнього»

Україна протягом усього свого існування була державою, яка виборювала власні права та свободу ціною важких та кровопролитних війн. Так і зараз, у війні проти нашого спільного ворога – загарбницької росії –  Україна відстоює право на існування та незалежність. Але який має Україна шлях у майбутнє?

Я вважаю, що у нашої держави велике майбутнє. Як доводить практика, більшість політиків у світі до повномасштабного вторгнення в Україну військ росії  мало впевненість, що росія та Україна – це майже ідентичні країни, об’єднані  спільною мовою, традиціями, поняттями, рівнем життя та минулим; але після 24 лютого 2022 року зрозуміли, що це зовсім не так.

На мою думку,  після перемоги над московією Україну чекає шлях у Європейський Союз, бо  ми довели всьому світу, що демократичні цінності для українців – не просто пафосні слова. Щодня, щогодини, щохвилини чимало моїх співвітчизників сплачує за це найдорожчим – власним життям.

І я хочу вірити, що дуже скоро нашою країною почнуть цікавитися західні інвестори, почнеться налагодження промисловості, відновлення зруйнованих міст та інфраструктури, піднесення української культури, військової справи, покращення економічного становища України.

Але ми не повинні сподіватися та чекати, що хтось прийде і  створить для нас ідеальний світ. Я вважаю, що всі громадяни України повинні брати активну участь у відбудові та розвитку  нашої рідної Батьківщини. Наприклад, я є членом мотоклубу «Братство», яке зараз займається волонтерською діяльністю. Ми збираємо кошти на машини та теплі речі для ЗСУ, але  вже замислюємося, що будемо робити після війни. Я планую після школи продовжити навчання та отримати інженерно-технічну освіту, щоб стати будівельником та відновлювати зруйновані московитами міста і села.

 Захищаючи всю Європу та весь світ від російської навали, Україна назавжди залишить свій слід в історії Європи та світу, як держава, яка змогла подолати “другу армію світу”. Та що найважливіше, на мою думку, це те, що ми збережемо на довгі століття свою культуру, свою особливість, ідентичність та неповторність і «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі».

У підсумку хотілося б сказати, що Україну чекає багато нового та невідомого, а також чимало роботи з відновлення зруйнованого. Але це все відбудеться після Перемоги, а поки – борімося, відстоюймо наші землі та свободу, і не забуваймо, що Україна понад усе!