«Хочу сказати, що війна – це найстрашніше явище»

Мовчан Марія, 15 років,

ЗЗСО I-III ст. №1, м. Бердянськ

Есе "Один день"

Війна… Скільки негативних асоціацій несе це слово : біль, сльози, зламані життя, смерть… Колись давно війна для мене була чимось неможливим, просто нереальним. Із розповідей бабусі я знала про Першу та Другу світову війни. Але ніколи не думала, що це трапиться зі мною та моєю родиною.

2014 рік багато змінив у моєму житті. Я жила в невеликому містечку Харцизьку, недалеко від Донецька, навчалась у другому класі. Учителька розповідала нам про складну воєнну ситуацію в місті. Вона показувала, як виглядають міни та застерігала, щоб ми обережно поверталися додому, особливо взимку, коли випадає сніг.

З новин, що лунали з телевізора, тільки й чути було, як хтось загинув або трапилося щось небезпечне.

Одного разу до нас у гості приїхала бабуся. Вона живе в Донецьку. Уночі цього дня відбулася дуже страшна подія. Район, у якому живе моя бабуся, обстріляли. Вікна її хатини були розбиті, а паркан – розстріляний. Тоді мої батьки, налякані останніми подіями, вирішили, що потрібно переїжджати.

Також у мене є маленька сестричка. У 2014 році їй не було ще й рочку. Але обставини змусили нас утікати від війни. Негайно ми почали збирати речі.

Сьогодні вже йде сьомий рік мого життя в Бердянську.  Дуже рада, що мої батьки мали змогу переїхати, і я зі своєю сестричкою не зазнали всієї жорстокості війни.

Невже це не прекрасно, коли небо над головою чисте, коли ти живеш не в страху за своє життя?

Мир для мене – це можливість спокійно жити, навчатися в школі, вільно подорожувати, радіти життю та не чути більше звуків пострілів. Я вважаю, що мир настане тільки тоді, коли люди навчаться бути терплячими та толерантними одне до одного.

Треба залишити війну в історичних романах, оскільки вона несе лише горе, страждання і втрати!