Спали ми тоді вночі, потім як почали бахати, то не знали, куди тікати. Світла немає, холодно, страшно - відразу й не зрозуміли, що воно. Я його і згадувати не хочу. Тут вже хоч трошки заспокоїлася. 

Як стріляло – ото сильно і шокувало.

Не було світла і газу. Їжа була - те, що на городі посадив, те й було.

Я спочатку виїхала до Угорщини, потім повернулася в Україну, потім була в Дніпропетровській області. До Запоріжжя приїхала, тут зараз знаходжусь.

Тварин вдома залишила. Дуже сумую, дуже хочу, щоб війна скінчилася та повернутися додому, працювати у себе на городі. Дуже важко морально бути не вдома.

Думаю, що війна скоро закінчиться - так би хотілося.