Калюжна Сніжана, учениця Воскресенської загальноосвітньої школи, с. Воскресенка, Запорізька обл.

Конкурс есе "Один день"

Одного дня в село зайшли танки, вони розгублено зупинилися на роздоріжжі, шукаючи правильної дороги.

І вдень, і вночі ешелони з військовою технікою гуркотіли залізничним полотном повз сільські будинки. Для нас, дітей, це була перша зустріч з гарматами та бронетранспортерами.

Серце стискалось від страху й тривоги.

Потім почали йти поїзди зі сходу… із закритими вікнами. Дорослі сумно опускали голови, а ми - малеча, лише здогадувалися, що в тих вагонах везли поранених.

Війна від нас була далеко і сприймалася з притупленим болем. У школі неодноразово розповідали про небезпечні незнайомі предмети та правила поводження з ними. Під час занять лунали довгі дзвінки і ми вибігали «по тривозі» на стадіон. Малювали солдатам листівки, складали подарунки.

Справжнім жахом війни став березневий день, коли загинув батько нашого однокласника. Влад не плакав, він ходив блідий і розгублений.

Завжди емоційний, веселий, говіркий – тепер просто мовчав і дивився на нас сумними вологими очима. Згодом військові завітали у школу й подарували йому великий конструктор, багато коробок з іграми. Хтось із дітей позаздрив тому «багатству», а Влад тільки промовляв: «Краще б батько був живий».

А одного дня в село привезли труну нашого односельця, загиблого 29 серпня 2014 року під час виходу з оточення поблизу міста Іловайськ, молодого хлопця – Соловйова Романа.

Побратими похоронили його недалеко від нашої школи.

Тоді ми були маленькими галасливими школяриками, що лише на мить зупинялись у коридорі школи перед портретами загиблих земляків. А сьогодні – вже дев’ятикласники - доглядаємо за могилами солдат, що поклали свої голови не в одній війні, несемо до них квіти і наше щире бажання миру для української землі.

Хочеться здійснити усі свої юнацькі мрії , зустрічати квітучі весни і радісно сподіватись на щасливе майбутнє. Ніхто не хоче загинути у пеклі війни, адже стільки у світі є гарних справ: подорожі, навчання, дослідження, відкриття, захоплення, спілкування, праця…

Дорослі, якщо ви хочете добра, то припиніть усі війни, щоб не гинули люди, не страждали діти, не плакали матері.