У родині Наталії Клочко четверо дітей, наймолодший народився вже у війну. Вижили у важкий час завдяки тому, що тримають корову і отримували гуманітарну допомогу.
Коли війна почалася, у мене було троє дітей, я була вагітна четвертим. На сусідній вулиці стріляли - і діти злякалися, під стіл залізли... досі пам'ятають. Ще чоловік і жінка померли. На поле ходили корову доїти, а там теж стріляли. Знайомих наших теж підбили. Хочеться швидше забути це все, і щоб діти забули.
Ми не ховалися ніде, сподівалися, що все буде нормально.
У нас є корова. Це і молоко своє, і заробіток. Молоко продали - пішли і щось купили. Але тоді не кожен день могли продати молоко, тому що грошей не було у людей, пенсії ж не платили тоді толком. Зараз у нас в селищі роботи немає взагалі ніякої. Раніше можна було хоч в Луганську щось знайти, а тепер туди не доїдеш.
Отримувала я допомогу на дітей кілька разів, Рінат Ахметов давав. Потім Червоний Хрест і ще норвезька - миючі засоби. Хороша допомога була. У нас же он скільки дітей, все треба.
Безпеки ми не відчуваємо, тому що постріли чуємо майже кожен день. Ось і сьогодні теж стріляли. Набридло це. Ми з родичами і кумами тепер розділені кордоном, діти нудьгують. Скоріше б все закінчилося і було, як раніше.
.png "Імена")
