Галина Михайлівна згадує, що перші обстріли стали для неї повною несподіванкою. У реальність того що відбувається не вірилося, проте з кожним днем ситуація ставала все складнішою. У магазинах селища не стало продуктів, зникли ліки, перестали працювати банкомати. Героїня ділиться, що ніколи не зможе забути пережитого страху, який зазнала під час бойових дій. Жінка заспокоює себе і вірить, що все буде добре.
.png "Імена")
