Зоя Громова – з Житомира. Вона згадує, як продуктова фірма, в якій вона працює, продовжила свою діяльність, попри початок вторгнення. Як змінилося місто, як машини з продуктами їздили через блокпости. 

Сама Зоя долучилася до волонтерського руху. Почала допомагати плести сітки. Каже, що військовим подобаються вироби з Житомира – надійні, зручні. 

Жінка також розповідає, що не можна здаватися і думати, що війна – це назавжди. Треба жити не лише цим днем, а й дивитися у майбутнє.