Ірина Миколаївна потрапила в окупацію. Вона жила у погребі, там готувала їсти, поки її не забрали діти

Я з Маріупольського району, село Темрюк, воно під окупацією. А я звідтіля виїхала, зараз у родичів, у Києві. Діти, онуки і правнуки – всі зараз тут, вони винаймають квартиру, а я живу у племінниці. Виїхала я в березні.

В окупації їжу я готувала у погребі. Ми боялися виходити, сиділи в підвалах. Я жила сама.  Їла те, що у мене було заготоване на зиму.

У магазинах не було хліба, нічого не було. Сусіди ділилися, хто чим міг. Вода була, бо в мене свій колодязь, а світла не було. Топити було нічим - закінчились вугілля і дрова. Добре, що залишився у мене в запасі балон газу - було чим на плиті приготувати їсти. А коли окупанти почали ходити по дворах, перевіряти будинки, діти мене забрали. Від початку війни вони були у Маріуполі, а коли змогли вибратись, приїхали до мене.

Я до сих пір не можу зрозуміти, що таке можливо. Окупанти ходили по дворах, перевіряли телефони, питали в людей, чи були вони в 2014 році в АТО. Сусіди видавали таких, і хлопців забирали. Забрали всіх, хто був в АТО. Куди вони їх вивезли, я не знаю. Деякі повертались, а деякі - ні.

Мені хочеться, щоб якнайскоріше це все закінчилась, щоб я повернулась додому, до своєї хати.