Калінкіна Надія, викладачка Шевченківського ліцею Хрестівської сільської ради Каховського району

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

1000 днів війни?! Чи замислювалася я до лютого 2022 року, що війна прийде на мою землю, торкнеться моєї родини? Перші дні війни… Розпач, неприйняття дійсності. Так не має бути! Пам’ять відшукує в потаємних комірках розповіді батьків та бабусі з дідусем про страшні події Другої світової війни, свідками та учасниками яких вони були. Невже? Знову?!!

А вранці 24 лютого 2022 року орда рашистів суне степовими дорогами мого села. Окупація… Над сільською радою триколор. «Ми прішлі вас освобождать. Тєпєрь ето нє ваше, а всьо наше. Ми – адін народ!»

Ні, я не хочу знову червоних прапорів і пам’ятників Леніну. Не хочу газети «Надднепрянская правда» із розповідями про бувших секретарів обкому. Не хочу мати російського паспорта.

Так, на херсонській землі я виросла, там жили і поховані мої предки, яких намагалися задушити репресіями і голодоморами. Та мій рід вижив. Херсонщина – моя душа, мій квітковий рай. Але є власна межа гідності. Тому було прийнято рішення – виїжджати. Довга дорога понівеченою землею. Згоріла техніка посеред дороги, міни на узбіччі. Засмічені пакетами від рашистських сухпайків лісосмуги. Нескінчені блокпости: «Вийті всем, вещі к осмотру. Назад вам дороги не будєт». А тих речей – одна валіза! Ось вже «Тарілка» за Василівкою. Це – останній рашистський блокпост. Якийсь орк-командир із папкою «На Zапороже» (Господи, хоч би писати правильно навчилися!), оглядає автобус, фотографує документи всіх пасажирів. Потім – сіра зона. І раптом, в проміннях осіннього сонця, ми бачимо український прапор. Зупиняється автобус, всі виходять, фотографуються, плачуть. Ми знову на українській вільній землі! Перший український блокпост. Нас вітають воїни ЗСУ: «Слава Україні!». «Героям – слава!» - дружно лунає у відповідь.

Життя не зупинилося. Зараз працюю дистанційно в ліцеї. Це дуже важлива робота.

Українську мову забороняють і знищують на тимчасово окупованих територіях. Тому, проводячи уроки математики та фізики українською для дітей, які знаходяться на тих територіях, я є для них носієм рідної мови. 

Намагаюся на своїх уроках показати нікчемність росії, посіяти в учнівських душах зневагу до тих дій, які загарбники проводять на тимчасово окупованих територіях – чи то відкриття школи, чи проведення якогось «свята».

Пишаюся своїми учнями, які захищають незалежність нашої країни зі зброєю у руках та ученицями, які працюють у реабілітаційних центрах. Ви – найкращі! Кожному і кожній із вас – ангела-охоронця! Дякую своїм учням за розтяжку із українських прапорів через центральну вулицю села після того, як окупанти зняли український прапор із сільської ради і начепили туди свій триколор.

Донатю на автомобілі і дрони. Кожною гривнею наближаю таку жадану перемогу!

Вшановую пам’ять Героїв, які загинули в боях за незалежність нашої країни.

Люблю і пишаюся своєю країною, тому що я – українка!