Російський обстріл розрушив хату, де Віра жила з лежачим хворим чоловіком. Наступного дня представники Червоного хреста вже допомогали закрити плівкою вибиті вікна

Мені 70 років, чоловік мій вже півтора року з інсультом лежить. У цьому році в нас буде золоте весілля. У нас є діти, внуки і одна правнучка. Ми зараз живемо вдвох у Дружківці. 

26 квітня минулого року на паралельній вулиці гупнуло. Я вискочила. Сильно пахло гар'ю і порохом. Потім зайшла в хату, розмовляла з дочкою, а вона каже: «Ховайтеся, до вас на парашуті летить бомба». Я була в домі. І потім сильно трусонуло. Кухня тріснула, труба тріснула, витяжка. Я залетіла в кімнату до чоловіка і на нього впала. Потім посипалося скло і глина. Там такі грудки були! Кілограмів по 30, напевно. 

Вікна повибивало, шифер побило сильно. Дякувати Богові, що ми живі. Бахнуло спочатку в нас, потім у сусідів, і біля сусідського городу яма метрів п’ять утворилася. 

Коли чоловік захворів, то нам діти, внуки допомагали. А коли ми в лікарні з ним лежали, то наступного дня відразу приїхав Червоний Хрест: привезли плівку, допомагали. А з «єВідновленням» затримка була в тому, що хата оформлена на чоловіка, а він лежачий, і я не могла довго відкрити рахунок на відновлення. А потім усі нам почали допомагати, відновлювати вікна, шифер. Лишилося тільки витяжку доробити. 

Пороз'їжджалися всі. Правнучці вже півтора року. Вони жили в Харкові, і їй було два місяці, коли почалася війна. І вони таку маленьку дитину возили по всій Україні. Холодно було. І де вони тільки не були: і в Польщі, і у Франції. Потім повернулися назад. Сестра моя також виїхала. Зараз вона в Німеччині, а дочка її - в Іспанії. Вона іспанську знає, от туди й повезли дітей. 

Ми радіємо тільки внукам, дітям і правнучці. По відео її покажуть, а дитина вже і «дід-баба» каже, і співає «Червону калину». Оце нас і тримає. Сестра моя висилає з Німеччини памперси. Нам і родичі, і сусіди – всі помагають. 

А коли все тільки почалося, мої приїхали до свахи. І дочка розказувала: сусіди дізналися, що фермер бройлерів роздає живих. Одні поїхали і привезли п’ятьох бройлерів, другі сусіди привезли шістьох бройлерів. Безплатно. Це розчулило до сліз. А ще хліб пекли. Один хліб роздає людям, інший молоко привозить. Гарний народ у нас. 

Ми хочемо, щоб усе було нормально: щоб магазини і банки працювали, і щоб субсидію давали. Раніше в нас усе було, а зараз один день прожили – і добре.