Валентина Миколаївна постійно мешкає у селищі й навіть у період сильних обстрілів нікуди не виїжджала. Кругом було дуже багато руйнувань. Вона хоче забути та не згадувати той час, коли поряд падали снаряди й було дуже страшно. Найголовніша мрія жінки – щоб швидше закінчилася війна, люди могли бачитися зі своїми рідними без обмежень.