Три місяці тому я тікала із села Гранітне. Залишити рідні стіни змусили постійні обстріли. Мій будинок знаходився на лінії зіткнення, біля берега річки Кальміус.

Готую їжу на дощовій воді

Чи уцілів будинок, я не знаю. Знаю, що його зрешетили осколками від снаряда. А другий впав біля паркану, там сітку знесло.

Я постійно плачу, згадуючи пережите, від безпорадності. Відсутність грошей сьогодні – найстрашніше і для переселенців, і для місцевих жителів. Рятує тільки гуманітарна допомога.

Свою пенсію в 1 000 гривень я не отримувала вже півроку. Готую їжу собі на дощовій воді, тому що водопроводу в будинку немає.