Разом із сином та чоловіком Ілона жила поблизу залізничного вокзалу. Будинок, на який накопичували кілька років, купили в січні 2022. Під час повномасштабного вторгнення там переховувалися 11 людей. 

"6 березня ми перейшли до будинку сестри. Там було пічне опалення, криниця у дворі. Нас постійно обстрілювали. Чоловік із братом пішли за водою. Там на криниці вбило двох чоловіків.

9 березня - це найстрашніший день. Вранці прибіг брат чоловіка, сказав, що на наш будинок скинули бомбу. Свекр помер 12 березня. Ми поховали його за парканом. А ще бачили, як біля супермаркету кілька днів лежав чоловік із синім обличчям.

Коли йшли неподалік поліклініки, я вперше побачила будинок, що повністю згорів. Місто було порожнє. Біля пологового лежала гора трупів. Поліклініка розбита. Почався обстріл. Ми побігли.

20 березня вранці прибігла подруга. Сказала, що зайнявся мій будинок. Полум'я було метрів 6. 

22 березня о 6 ранку ми вийшли. У кожного в руках сумка. Бачили поховання на дитячих майданчиках. Трупи сині, чорні на вулицях. Так ми дійшли до блокпоста на виїзд із Мелекіно. 

В окупованому Маріуполі ми були майже місяць", - розповіла маріупольчанка Ілона Коваль.