Я жила в Лисичанську. Там були сильні обстріли. Я довго не виїжджала, тому що у мене було господарство: курочки, пасіка. Обстрілами зруйнувало все, що у мене було. З чоловіком я жила в підвалі. Не було води, світла й газу. Будинки стояли чорні від обстрілів.

Я була шокована, що так швидко місто руйнують. 

Я виїхала до Дніпра. Деякий час були у притулку. Там нам волонтери помогли меблями. Я вдячна, що на моєму шляху зустрілись такі добрі люди. Зараз я мрію лише про повернення додому.