Ніна Іващенко — староста Смільчинецького старостинського округу. Її робота збіглася з найважчим часом — повномасштабною війною. «Звістка застала мене о пів на п’яту ранку. Спершу здалося, що то вантажівка, але свист у небі насторожив", - згадує пані Ніна. 

У перші дні громада взялася допомагати: плели маскувальні сітки, робили м’ясні консерви для фронту. Пізніше почали збирати продукти для переселенців, шити балаклави, закуповувати берці та рукавиці. Навіть під час блекауту, при світлі телефонів, жінки в’язали теплі шкарпетки для воїнів.

Гордістю стали горіхово-медові батончики: один із них, скинутий дроном, урятував солдата, який кілька днів сидів без їжі в окопі на "нулі". На упаковці він побачив надпис «Смільчинці» — рідна для нього земля.

У громаді вже шість загиблих воїнів. «Найважче — бачити очі матері чи вдови. Слова тут безсилі», — каже співрозмовниця.

Волонтери громади роблять окопні свічки, плетуть маскувальні сітки. «Разом ми сила. У нашому окрузі три села — всі згуртувалися. І зараз немає тих, хто не вірить у перемогу. Ми вистоїмо", — додає пані Надія.