Після декількох прильотів родина виїхала сама, та ще й домашніх улюбленців не забула вивезти.

Ми жили нормально, добре жили. В мене є родина, я працював, хоч і неофіційно.

А 24 лютого хороший мав бути день. Ми встали, зранку встигли попити кави – і почалися прильоти.

Після декількох ракетних ударів ми вирішили, що треба їхати звідси.

Виїхали, відчули на себе все труднощі, у тому числі з житлом. Зараз влаштувалися, але все одно дорого. Але головне, що ми всі разом, сім’я поруч. І навіть домашні улюбленці, яких ми забрали з собою.

Скажемо так: моє життя ще не змінилося. Воно, може, і змінилося, та не дуже. А як дадуть мені автомат, так війна і закінчиться.