О шостій ранку мені зателефонували і сказали, що почалась війна. Чоловіка вдома вже не було. Вийшла на балкон і почула десь далеко вибухи. Я пішла на роботу. Там ми на два дні написали заяву на відпустку власним коштом, а вже після обіду в нашому місті почались бої. Одну ніч ми ще переночували вдома, а з 25 числа десять днів жили під домом у підвалі. 

Наш район був у самому епіцентрі боїв. Точніше, це були постійні бомбардування. Жили ми в підвалі, спали та їли там же. З чоловіком зв’язку не було. Ми не знали, де він і що з ним. 26 числа був обстріл нашої військової частини, вона була повністю розбита. Дякувати Богу, що мій чоловік залишився живий. Але багато знайомих військових загинули. 

Нам довелось виїхати до іншої області – дуже швидко, не заходячи додому, прямо з підвалу. А звідти виїхали в іншу країну. Але там ми довго не змогли бути, бо мій чоловік залишався вдома. 

Після бомбардування наші рідні не змогли вийти з ними на зв’язок. Години без зв’язку здалися нам вічністю. Це був найбільший шок. Місто Тростянець неподалік від нас окупували російські війська. І люди розповідали, що всі системи залпового вогню стоять напоготові обстрілювати Охтирку. Ми не були впевнені, що виживемо після цього. 

Світло в нас було в підвалі. Їжу нам привозили. У нас активно працювали волонтери. Хліб пекли. Тепло було, доки не зруйнували нашу ТЕЦ.

Евакуація відбулась дуже несподівано. Коли в нас уже не було тепла, то ми з підвалу перебрались до людей на перший поверх. Нас там було дуже багато. Після чергового бомбардування ми вирішили їхати з міста. Нам допомогли наші чоловіки. Нас забрали машиною і вивезли з міста. Дуже страшно було їхати дорогою через ліс. Але все обійшлось, і ми дісталися місця призначення. 

Маю роботу, і до війни мала. Я працюю у дитячому садочку. Але зараз ми працюємо з дітками дистанційно.

Я думаю, що у березні війна скінчиться. Я хочу, щоб весною Росія капітулювала. 

У мене до війни було гарне життя. В майбутньому я хочу, щоб наша країна була вільною, незалежною. Щоб могла розвиватися ще більше. А собі хочу такого життя, яке було до війни.