У мене була велика родина. Чоловік, син, донька та онук померли. Я залишилася з молодшою донькою та двома онуками. Я опікун діток, вони круглі сироти. 2014 року виявилося, що ми дуже добре жили, могли щось відкласти. Я працювала вантажником, зламала хребець і стала непридатною.
Спершу я не думала, що все затягнеться надовго. Років зо два над нашими дахами летіли снаряди, було пошкоджено газові труби. Постійно не було води та світла. Одного разу я отримала польську гуманітарну допомогу. Важливу роль відіграли продуктові набори Фонду Ріната Ахметова, які давали постійно. На той час було троє маленьких онуків та донька-інвалід, але без оформленої групи. Тож це була велика підтримка для нас.
Мрію, щоби закінчилася війна, щоб хоч трохи пожити в тиші. Діти ходять гуляти, а я боюсь.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.