Аленічева Єлизавета, 10 клас, Красилівський ліцей

Вчитель, що надихнув на написання — Зубчук Марина Анатоліївна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна… Найжахливіше, що можна почути, прокинувшись вранці. Деякі люди навіть не можуть цього уявити, але ця ситуація відома всім громадянам України.

Війна, яка триває вже майже 1000 днів, стала найжорстокішим випробовуванням для українського народу. Для всього світу ми стали прикладом сили та духу, ми надихаємо один одного на боротьбу за справедливість та суверенітет України.

Незважаючи на постійні обстріли, окупацію окремих територій й економічні труднощі, народ України об’єднався в боротьбі за власне майбутнє. Сотні тисяч волонтерів, які допомагають армії та переселенцям, і мільйони людей, які продовжують працювати і підтримувати економіку країни – усі вони є прикладом щоденної боротьби українців.

Події в Маріуполі та героїзм захисників "Азовсталі" стали символом незламного духу українців. Навіть перебуваючи в повній блокаді, солдати й добровольці продовжували боротися, надихаючи всю країну своїм героїзмом.

Це стало не лише важливим досягненням, але й моральним орієнтиром, який підтверджує, що патріотизм й відвага можуть бути сильнішими за будь-яку зброю.

Хочу поділитись своєю історією, яка трапилась зі мною на початку війни, коли я покидала країну. Моя родина, як і переважна більшість українців, хвилюючись за безпеку дітей, прийняла спільне рішення про тимчасовий виїзд за кордон. Але, як ми згодом зрозуміли – це був не вихід.

Дорога до кордону стала важким випробовуванням. Я була змушена тримати свою собаку на руках усю дорогу, враховуючи те, що кордон ми мали переходити пішки, що мені було дуже важко. Речей у нас з собою було мало, лише необхідне.

Перейшовши кордон ми були змушені чекати на знайомого. Куди ж нас заберуть? Що далі? Чужа країна.

Під час очікування я прогулювалась по волонтерській зоні, яка розкинулась на галявині біля митної зони. Було дуже багато волонтерів та кореспондентів, які намагались зняти новини, але людям на той момент було не до цього. І нас кореспонденти не оминули, але я погодилась на спілкування. Інтерв'ю було англійською мовою, а нею я володію наче рідною.

Спілкування з кореспондентами залишило приємний досвід, оскільки це дало можливість глибше висвітлити актуальні теми та поділитися своїми думками з іноземцями.

Водночас, процес підготовки був напруженим, оскільки потрібно бути готовим до неочікуваних питань.

Вже темніло. Нас відвезли у волонтерську зону в місто, де ми знову були вимушені чекати кілька годин, щоб нас забрали в потрібне місце. Це було найважче випробовування в моєму житті, здається, я дуже швидко подорослішала...

Пробувши три тижні за кордоном, серцем і думками ми були вдома, тому, не вагаючись, повернулися підтримувати і далі розвивати свою країну.

Отже, 1000 днів війни – це не лише час страждань і втрат, але й приклад сили духу, єдності та мужності українського народу. Війна стала важким випробовуванням для кожного з нас, проте вона також показала, що навіть у найважчих умовах люди здатні об'єднуватись і боротися за своє майбутнє. Приклади незламності українців у Маріуполі, Ірпені, Бучі нагадують нам, що перемога можлива, якщо ми залишаємося вірними своїм цінностям, своєму народу і не втрачаємо віру в швидшу перемогу.