Старина Олеся, вчитель, Державний професійно-технічний навчальний заклад "Марганецький професійний ліцей"

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Все швидко змінюється, події є ключовими моментами, що змінюють хід історії, громад та життя окремих людей. Однією з таких подій є демонстрація величезної сили допомоги — сили, яка долає кордони, об’єднує всіх та сприяє стійкості перед обличчям негараздів. Люди з усіх верств суспільства, керовані емпатією та спільним відчуттям терміновості, об’єднуються, щоб допомогти нужденним., де дух співпраці часто перевершує відчай. Нікополь опинився у скрутному становищі через близькість до окупованих територій. Місто постраждало від військових дій, включаючи артилерійські обстріли та переміщення мешканців.

Мирне населення стикається з психологічними труднощами життя під постійною загрозою насильства, і багато хто шукав притулку в безпечніших регіонах України, але рідне місто повертає.  

Війна спонукала до активної гуманітарної відповіді як з боку українського уряду, так і з боку різних організацій. Зусилля зосереджені на наданні медичної допомоги, продовольства та психологічної підтримки постраждалим. Незважаючи на труднощі, громада Нікополя продемонструвала стійкість.

Саме велике горе нікопольцям довелось пережити 25 вересня в день коли зайнялася одна із найкрасивіших будівель старого міста, пам’ятка архітектури місцевого значення, медичний коледж.

Ця пожежа внаслідок терористичної атаки розбила серце багатьом нікопольцям…Приміщення закладу зазнало серйозних ушкоджень. Але колективу вдалося зберегти навчальну базу. І коледж продовжує працювати. Фельдшерів та медсестер навчають під обстрілами… Місцеві організації та волонтери мобілізувались для підтримки сімей, пропонуючи допомогу у важкі часи. Історія Нікополя – це історія стійкості на тлі війни. Поки конфлікт в Україні триває, місто є свідченням сили своїх людей, які прагнуть зберегти свою спадщину та плекати надію на майбутнє.

Війна…

Щодня летять снаряди й дрони.

А Марганець та Нікополь оговтується знову.

Щодня автомобілі у вогні

й «шахеди» гуркотять десь у пітьмі.

Вони летять в мої міста і села.

Забули ми життя своє веселе.

І хто поверне ті надії

усім, хто втратили родину?

Де та відрада? Як нам далі жити?

Ви - московити. Вам у пеклі всім горіти!

Палають Нікополь та Марганець щоночі .

Руїни скрізь, снують снаряди тут ворожі.

Від того гулу серце завмирає.

І де той Бог, котрий усіх оберігає?

Скажіть, за що це нам, навіщо?

Коли вже стане тут тихіше?

Ми, українці, народ незламний!

І ворог все відчує бумерангом.

Вам все повернеться. Клянусь!

За всі ці муки за страждання

не омине вас покарання!