Я залишався у Слов’янську до початку сильних обстрілів. Після того як снаряди почали прилітати по місту, я вирішив евакуюватись. У потязі було дуже багато людей. В одному купе перебувало до десяти чоловік. Були люди з домашніми тваринами. Був суцільний хаос. Люди не розуміли, куди їхати і за які гроші. Я приїхав у Дніпро, зараз живу у гуртожитку технікуму, де навчаюсь. Знаю, що у Слов’янську в моєму будинку вибиті вікна. Тому не знаю, чи буде мені куди повертатись, але дуже хочу додому.