Я з-під Маріуполя, з селища Ялта, зараз у Києві перебуваю. У 2022 році ми все кинули і поїхали, евакуація в мене була через усю Європу в Україну. У нас усе є, бо ми отримуємо гуманітарну допомогу. Двоє моїх дітей поранені. Один, слава Богу, вижив, другий - у полоні. 

Київ обрали, тому що з полону чекаємо дитину, а їх після обміну на Київ відправляють, тому ми тут.

Буде все добре, коли всі діти будуть цілі та живі. Яке може бути в нас майбутнє, коли зоотехнік, людина з вищою освітою, миє підлогу, щоб вижити?