Світлана Зюзгіна вже понад десять років паралізована і зовсім не встає. У перші дні війни було дуже страшно. В моменти активних дій доводилося ховатися у підвалі з дітьми й онуками. «Було страшно усвідомлювати, що діти сплять у підвалі», – згадує жінка зі сльозами на очах. Вона не може побачити сина, який живе в Донецьку.
Сьогодні доводиться жити на мінімальну пенсію. Жінка з теплом згадує продовольчу допомогу від Фонду Ріната Ахметова, завдяки якій люди виживали.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.