«Якби не війна, мама була б жива»

Мама Ольги померла від інсульту під гуркіт обстрілів. Сама мешканка Мар'їнки змушена перебувати в суворих умовах, але при цьому не втрачає присутності духу.

Для мене війна - це велика трагедія. У мене під Луганськом є ​​рідня, і на Західній Україні є рідня. Виходить, сиджу на одному місці і з тими майже не спілкуюся, і з цими.

Війна почалася з великого обстрілу в 2014 році, відразу всім попало. Сиділи ми в будиночку своєму, а на вулиці летіло, свистіло, гриміло. Вийшли ледь живі.

Я не вірила, що це почалося. Якби сказали, що у нас буде війна, ніколи в житті я б не повірила, що у таких мирних людей, як ми на Донбасі, буде війна.

У 2016 році я привезла сюди маму з інсультом. Якби не війна, вона, може, у мене ще жила б. Я її намагалася підняти, але не зуміла, поховала матусю.

Все пішло шкереберть. Розбили то, розбили це ... Я готувалася до старості, у мене був газ, газове опалення, було все, а тепер у нас, виходить, немає ні газу, ні опалення. Не знаю, з чого починати, і грошей таких немає, і ціни ...

Добре, що є з чого приготувати поїсти. Носимо одяг, яку купували давно, сім років нічого не купуємо.

У нас не було ні світла, ні води, ні продуктів. Хто зумів сюди прорватися, мішками завозили хліб - спасибі, що безкоштовно. Грошей не було ніяких ні у кого. Жили, на багатті готували. Нас троє тут сусідів живуть зараз. Ми раз на добу готували їсти по черзі, у кого з чого було. Раділи: Господи, дякую, в городі є трава їстівна.

Але тепер ми радіємо кожній хвилині, що живі. Ура, є світло! Ура, є телевізор!