Я зі своєю сім'єю була вдома, в Маріуполі. Збиралася іти в нічну зміну. Потім обстріли, холод, життя в підвалі. Страх за своїх близьких. Дуже багато трупів всюди на вулиці. Разом з чоловіком попали під авіаобстріл, коли повертались додому від його мами на машині. Дивом лишились живі. Будинок моєї мами згорів повністю, в неї з майна залишилось лише те, що було на ній вдягнено і документи.

Нестача води - збирали дощову воду, топили сніг, ходили за декілька кілометрів на базу за мінеральною водою, набирали технічну воду з басейна в сауні, що була за нашим домом. Їжа була із запасів і та що вдалося знайти в магазинах і базах. Ліки нашій сім'ї, дякувати богу, не знадобились.

Я живу зі своєю сім'єю, але всі рідні розкидані по всьому світу. Зараз є невеликий підробіток, прибираю по хатах. До війни я працювала в Азовсталі. Планую, коли повернемось в Україну, змінити професію або займатися сільським господарством.