Перший місяць війни Наталія провела вдома, в Одесі. А потім виїхала, бо було важко одній з дитиною. Не вистачало коштів і ліків

Мені 29 років. Я жила Одесі. Мій чоловік військовий. Мені незручно було залишатися одній з дитиною. Тому через місяць після початку війни ми переїхали в місто Ромни Сумської області. Там більше друзів. Ми спланували свій маршрут. Доїхали без проблем. Тоді окупанти вже вийшли з нашої області. Тому ми зі знайомими доїхали без проблем.

Війна застала мене вдома. Я збиралася вести дитину в садочок і йти на роботу, але о шостій ранку був перший приліт.

Дитина захворіла, а в аптеці не було достатньої кількості ліків. З роботою виникли проблеми – не вистачало коштів.

Ми з чоловіком близько року живемо в різних місцях. Дитина не бачить батька, а в неї такий вік, що вона потребує його.

Зараз я працюю. Дитина ходить у садочок. Ми забрали з собою нашого песика. У перші дні війни він не розумів, що відбувається. Дорогу складно переніс, бо довго їхали. Але вже через пару днів адаптувався на новому місці.

Усі наші знайомі літнього віку залишилися в Одесі. Не захотіли їхати. Деякі мешканці нашого будинку виїхали за кордон. Мені теж пропонували, але в мене не було такої змоги.

Намагаюся відволікатися домашніми справами. Більше часу приділяю дитині, ми разом читаємо книги. Спочатку було дуже тяжко, а потім зібралася заради дитини й чоловіка.

Надіюся, що війна закінчиться наприкінці весни або на початку літа. Хочеться швидше повернутися додому. Вже і морально, і фізично втомилася від цього.