Жека пам'ятає, як швидко подорослішала її дитина з початком війни. Спочатку вони дуже боялися близьких обстрілів. Зараз теж стріляють, але подалі. До цього місцеві жителі майже звикли.
У найперший день цієї жахливої війни, коли почався обстріл, ми з дитиною закрилися у ванній, і він говорив: «Я не хочу вмирати так рано, мені тільки шість років». Він все розумів і говорив, як дорослий.
Дуже страшно було, коли стріляли зовсім поруч. 1 січня 2015 року у нас летіли шибки, багато постраждало житла. Слава Богу, хоч жертв не було. Зараз вже трохи заспокоюється, а перші п'ять років були дуже страшні обстріли.
Ми отримували гуманітарну допомогу від Ріната Ахметова. Він багатьом людям допоміг, йому всі вдячні.
Можна сказати, ми вже звикли, що десь стріляють. Йдемо на роботу, робимо свої справи і не звертаємо уваги.
Мріємо, щоб ніхто не хворів, і ніхто не стріляв. Була у нас одна проблема - війна, а тепер ще й коронавірус напружує дуже сильно. Так що бажаємо миру і здоров'я всім.
.png "Імена")
