Війна застала Павла Павловича в Києві. Звідти він виїхав з сім’єю у Запоріжжя. Додому, в село Кірове Запорізької області, повернутися поки що не може. Найбільше хвилюється за дитину, особливо під час обстрілів 

Я із Запорізької області. Раніше вів сільське життя. 24 лютого знаходився поблизу столиці. Ранкові вибухи не чув - мабуть, міцно спав. Дізнався, коли побачив великі затори на дорозі. Якось доїхав до місця роботи і майже відразу повернувся назад.

Я з сім’єю зараз у Запоріжжі. Зима настає, не знаю, що буде далі.

У мене дитина маленька, боюся за неї. Вона лякається гучних вибухів, плаче.

Я довгенько шукав роботу. У цей час мені брат із-за кордону трішки допомагав. Гуманітарну допомогу часто давали. А зараз я працевлаштувався і від держави отримую матеріальну допомогу. 

Швидше б війна закінчилася. Дуже хочеться повернутися додому, лягти в ліжко та спокійно виспатися.