Через війну зруйноване рідне місто. Шокувала загибель багатьох знайомих людей. Був страх за родину під час авіанальотів та бомбардувань. Інформаційна ізольованість. Життя в підвалі без можливості приготувати теплу їжу та воду.
Найбільш важке та шокуюче для мене те, що дитина бачила цей жах, вбитих людей, зруйновані будинки поруч з нашою хатою. Дитина бачила смерть свого дідуся та разом з нами ховала його в садочку. У нас був паралізований батько. Через нестачу ліків в холодному домі з вибитими вікнами в березні 2022 р. він помер, поховали його прямо у дворі свого будинку під черешнею.
Ми виїхали з мінімумом речей. Дитина бачила зруйновані хати сусідів, смерть дідуся, пережила з нами дуже важку дорога, щоб виїхати з Маріуполя.
