Коли дізналася про початок російського вторгнення, я була вдома м.Київ.

Найтруднішим під час війни був виїзд з міста по Житомирській трасі.

Були за містом, недалеко від Києва, було всяке, більш за все за онука переживали(6р), реєструвалися як переселенці.

Дякуючи Богу, відбили цих тварюк, і вже 28 березня зять і син стали до лав ЗСУ. 

Зараз з родиною живемо окремо. Син в ЗСУ, і зять, ми чекаємо і допомагаємо, як можемо. Я зараз без роботи, 57 років, вже ніхто не бере на роботу, так як за містом то с/р, огород свій та курочки.

Були і приємні моменти, це відпустка дітей.

Тримаю в безпечному місці 2 коктейлю Молотова, хлопці зробили, так як тварюки могли пробратися і до нас...