У 2014 році я ще дитиною виїхав з Донецька до Селидового. Потім я вступив до вишу в Харкові і в перший день війни був у гуртожитку. Я почув вибухи і відразу зрозумів, що треба виїжджати. На трасі були колони машин, вся смуга була забита автівками.

Поїхав до Донецької області й жив декілька місяців за тридцять кілометрів від лінії фронту. Там не працювали магазини, не ходив транспорт.

Зараз я живу в Полтаві в будинку у рідних. Половина моєї родини залишаються на окупованій території. Вони не можуть виїхати через поганий стан здоров’я. Дуже хочу їх побачити.