Наш двір засипаний осколками снарядів, а будинок від постійних вибухів тріщить по швах. Діти грають осколками, адже снаряди до нас прилітали не раз, город побили.
Особливо страшно було у 2015 році, коли снаряди над головами літали. Я впала й лежала, поки бомбування не минуло, а старша дочка в будинку з дітьми була.
Ми двічі намагалися виїхати й почати життя заново в іншому місці, але не змогли. Гроші почали закінчуватися, і нам довелося повернутися.
Ночі часто проводимо в коридорчику, де немає вікон і шансів на порятунок більше. Сідаємо з дітьми в рядочок і сидимо. Тріщини від вибухів у будинку величезні, були такі, що руку можна було вмістити.
Чоловік ще до війни загинув в аварії, я отримую на трьох дітей соціальну допомогу, але цього не вистачає. Ось-ось опалювальний сезон, а вугілля купити нереально, воно коштує більш ніж п'ять тисяч гривень за тонну. А дрова їздити збирати небезпечно, всюди літають снаряди або можна підірватися на міні. Мені дуже страшно.
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.