Я жила в Пологах. Місто окупували в перші дні війни. Я ніколи не могла повірити, що Росія на нас нападе. Дуже важко було це усвідомити. Дванадцять днів я прожила без світла та води. Вижила лише завдяки тому, що був газ. Воду набрати я встигла. Отримати пенсію не могла, бо банки у місті не працювали. Закриті були магазини й аптеки. Мені допомагали подруги. Коли вони виїжджали, віддали мені продукти. Також у мене була консервація. Так я і вижила. Я виїхала зі знайомими. Вони мені дозволили взяти мінімум речей. Зараз у Запоріжжі я живу із сином. Невістка з онуками виїхала за кордон.

Сусіди мені сказали, що росіяни обшукували моє житло. Погрозами змусили сусідів відчинити двері. 

Я дуже хочу повернутись додому, де все своє. Зараз для мене все навкруги чуже.