Коли почалась війна, я була в Києві. У місті лунали вибухи. Людей на вулицях не було, магазини були закриті. Було моторошно спостерігати за спустошеною столицею. Було страшно. Виїхати я не могла, бо в мене чотири котика. Вони допомагали переживати стрес. Два місяці я не працювала, потім роботу відновили. Робота у мене цікава, я рада, що можу працювати.

Мої діти виїжджали до західних регіонів країни. Потім вони повернулись. За час війни ми стали дружнішими. Діти приїжджають до мене у гості. Я намагають думати про хороше, сподіватись на краще. Сподіваюсь, дуже скоро у Києві настане тиша, а вся країна житиме у мирі.