У перший день війни я була вдома, коли почалися гучні вибухи та обстріли. Було дуже страшно і я не знала, що буде далі. Магазини та аптеки закрилися, лікарні перестали працювати, а дитячі садки та школи більше не приймали дітей. Не стало світла, води та газу. Люди почали покидати місто, і воно стало здаватися порожнім і чужим. Мені важко було повірити, що таке відбувається поряд зі мною. Обстріли стали сильнішими, і багато будинків були зруйновані. Вулиці бомбили, і здавалося, що все навколо руйнується. У мене четверо дітей.

Мені страшно було залишатися у місті. Два тижні ми просиділи у підвалі. 

Я дуже сподіваюся, що незабаром настане світ, і ми зможемо знову бути щасливими, як до війни. Війна — це тяжке випробування, але я вірю, що все буде гаразд. Я неодмінно поїду додому після перемоги.