Ми багатодітна родина з Харківської області. Перші два місяці війни з сусідами жили у підвалі нашого будинку. Не відходили від будинку, але потреба в продуктах та іншому нікуди не дівалась, тому через 2 місяці почали виходити на роботу, діти продовжували онлайн-навчання. Звикли до вибухів, дрожі дверей та вікон… Старша донька почала питати, чи зможе вона жити звичайним життям, яке було до війни... Як наші діти будуть жити у війні, і чому всі ці роки ми були такими байдужими до того, що вона вже стільки років триває у сусідніх містах...
Дякуючи волонтерам, добрим людям, з третього дня війни до нашого села почала приїжджати допомога!
