Мені 20 років, я з села Мала Токмачка, навчався у Бердянську. 24 лютого, як почалися вибухи, я поїхав додому в село. Пів дня добирався маршрутками.

Два місяці були постійні обстріли, не було світла, було холодно. Ми топили пічку, світло періодично вмикали.

Тяжко було кидати свій будинок, але на нас почали падати бомби, і ми виїхали у Запоріжжя. Тут недалеко від дому, і товариша бабуся тут живе.

Залежить від ЗСУ, коли війна скінчиться. Свого майбутнього я поки що не уявляю.