Олена Володимирівна розповідає, що її сім’я прожила під обстрілами в Гуляйполі два місяці. Виїжджали на власній машині разом з лежачою тіткою. Жінка пригадує, що у перші дні повномасштабного вторгнення в їхньому місті вирувало звичне життя, а через шість днів не стало світла та води, подекуди газу, закрилися магазини та аптеки. У Запоріжжі їм спокійніше, але героїня зізнається, що дуже сумує за своїм домом.