«Дуже страшно, коли біля хати падає, осколки через вікно залітали…»

24 лютого я була дома зі своєю сім'єю. Ми сиділи до останнього, встигли виїхати за три дні до заходу ороків. Останні дні важко було терпіти обстріли, дуже страшно, коли біля хати падає, осколки через вікно залітали. Ми залишили на смерть 3-х своїх корів, не змогли забрати з собою. Сусідку – бабусю стареньку врятували, вивезли її.

За водою до колодязя страшно було бігати під обстрілами. Наша громада нам не допомагала, покинула і не евакуювала. Люди самі рятувалися.

Зараз живемо разом з родиною. Роботи немає. До війни я займалася господарством: годувала корів, биків, свиней на продаж. Хочеться дуже додому, душа кров'ю обливається. Усі речі ми залишили вдома…

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/