Я з міста Краматорська. На пенсії. До минулого року була здорова. Минулого року я захворіла, у мене вовчак. А цьогоріч почалася війна. Дуже хвилююсь, весь час на нервах. 

У перший день війни я встала, побачила ніби щось блиснуло. У нас ударили по аеродрому. А потім по радіо почали казати про повномасштабний напад. Шок звісно був. Ми не вірили до останнього, що росіяни на нас нападуть. Дуже хвилювалась за дітей і за себе. 

То бомбардування, то обстріли, то тривоги. Дуже нервувала, думала, не переживу. Потім звикла, але й досі лягаю спати і не знаю, що з нами буде. Ми сподіваємося, що наші воїни нас захистять. 

Гуманітарну допомогу нам дають щомісяця. Я живу у своєму будинку. Є картопля, помідори. Все вирощуємо. Не було такого, щоб не вистачало. Єдине, з чим були проблеми - це з ліками. А тепер мені дають гуманітарну допомогу у поліклініці. 

Мої діти втратили роботу, у них був свій бізнес. У дочки на нервовому грунті погіршилось здоров'я. Дізналась, що мій племінник, який жив у Близнюках Донецької області, втратив свій дім від обстрілів. Вони виїхали, і я три місяці не знала, чи живі вони. Їх вивезли у Ростовську область, вони зателефонували і сказали, що вони живі і здорові. Сподіваються повернутися в Україну. 

Віримо, що ми переможемо. Слава нашим героям і слава Україні!